Французька булка

На дворі вже було темно. В Ню-Йорку було 9:45, тільки починалось вечірнє життя. Перед українським посольством стояло кілька чоловік, про щось гаряче говорили і нервово палили сигарети. Закордонна виборча дільниця, яка знаходилась в тому самому приміщенні, закривалась через 15 хвилин. І тут підїхало моє таксі….

Ще за місяць я вирішив, що точно піду голосувати. Голосував я кожного разу і тому це для мене вже була якась традиція, яку я не хотів порушувати. Голосування за-кордоном відрізняється від того що дома тим, що тут народ (принаймні тих кого знаю) збирається більше для того щоб “тусанутись” між своїми, це таке собі місце зустрічі, типу клубу )).. Українці голосують, зустрічають старих знайомих яких можливо останній раз бачили на останніх виборах, говорять про наболіле і вже потім додому.

В неділю зранку я проснувся в гарному настрої , на дворі була суперова погода, до обіду повітря мало нагрітись до 25 градусів по цельсію, за скляними дверима було видно зелене подвір’я, я пив апельсиновий сік, переключав канали на кабельному, ні про що не думав, просто відпочивав в Філаделфії.

На вечір в мене був напів-халявний квиток на автобус назад в Ню-Йорк. Я запланував, що виїду в 6 і приїду за дві години сто процентів на Мангетен. Коротше кажучи я трошки запізнився… )

Виїжджаю з Філаделфії в 6:30, чорненька шоферка жене так, ніби везе солому а не людей. Біля мене сіла якась прикольна американка і почала втикати в свою книжку. Слухаю плеєр і трохи дрімаю… Пройшло дві години, ми застряли в трафіку. Хреново подумав я.. “9:15” - автобус нарешті в Ню-Йорку. Іду в метро. Поїзд “Е” на якому я мав доїхати за щасливим збігом обставин якраз на суботу та неділю відмінений, висить оголошення… Сідаю на інший, їду, дивлюсь на карту - їду то я не туда… Виходжу на наступній, пересідаю ще на інший, виходжу на станції - ОПА- їде поїзд “Е”, сідаю в нього, оператор оголошує, що цей “Е” їде по маршруту “F”…… Матюки про себе… Виходжу на наступній… На мобільному 9:40, залишається майже нічо.. Я вийшов на двір, якщо чесно вже замучений.. В Україні напевно вже багато раз би забив, а тут ні.. Піднімаю руку, ловлю жовте таксі, кажу їхати на 49 вулицю, між 2 і 3 авеню (наше посольство знаходиться за один квартал від будівлі ООН).

Індус мене привіз в 9:45. На дворі біля посольства стояли наші :).. Забігаю в середину, комусь відмовляють зайти проголосувати - їх нема в списках, не зареєструвались. Я свій номер вже знаю, забігаю на другий поверх - чоловік 15 посміхнених і здивованих облич, всі члени комісії - перша реакція “ОВА! Твій номер?! “, я кажу номер - і мене підсилають підписувати бюлетень. Тут навколо мене зібралось кілька чоловік, один каже - “Так це ж останній виборець, друзі.. Давайте сфотографуємо останнього виборця! на пам’ять!”, другий підбігає з фотоапаратом, посмішка, спалах і я в когось на меморі кард… :).. “І встиг же так, а ми вже хотіли зачинятись…… Тобі треба бігти за пляшкою, знаєш.. на кому закінчується горілка - той біжить за пляшкою….” сміявся один… “На добраніч” кажу я ))… “Дякуємо що прийшов.. краще пізно ніж…”.

Ще хтось щось говорив, а я вже йшов додому… І згадував собі як на попередніх виборах я вкидав бюлетень. В посольстві тоді робив репортаж телеканал ICTV про вибори за кордоном.. Десь в Тернополі в той час дивилась новини моя одногрупниця, і її реакція — “ОЛЕГ???!! ” :).. Прикольно якось.

Trackback URI | Comments RSS